Славетні ювілеї українського народу

Славетні ювілеї українського народу

Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року у селі Явірник Руський, на Лемкiвщинi (терени сучасної Польщі), де його батько був священиком. Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько і ним та його молодшим братом Володиславом заопікувався їх далекий родич перемишльський владика Іван Снігурський, один з найяскравіших діячів Української греко-католицької церкви.
У 1828 році при перемишльській катедрі владика Іван Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло. Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор з великим успіхом дебютував в урочистому богослужінні, де Вербицький разом з Іваном Лаврівським виступили як солісти. Побачивши такий блискучий результат, Іван Снігурський запрошує з Чехії кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке. У Нанке Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту, зокрема, з композиції.

Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. Заняття музикою не перериваються: керує хором семінарії, опановує гру на гітарі, яка супроводжувала його протягом усього життя. Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, здобули широку популярність у галицькому домашньому музикуванні. До нашого часу зберігся створене ним “Поученіє Хітари“, яке стало першим подібним посібником в Україні.
У другій половині сорокових років Михайло Вербицький звертається до релігійної музики — і в цей період пише повну Літургію на мішаний хор (1847р.), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України. Окрім Літургії, він створює знамените “Ангел вопіяше“ та інші церковні композиції.

Коли наприкінці сорокових років налагоджується активне театральне життя, Вербицький одразу ж заходився писати музичні номери до українських театральних вистав. Вербицький написав музику до понад 20 вистав: “Верховинці“, “Козак і охотник“, “Проциха“, “Жовнір-чарівник“ тощо.

Дата створення гімну “Ще не вмерла Україна“ залишається дискусійною. Тривалий час вважалося, що твір був створений 1862—1863 року, але без відповідних наукових аргументів. Текст П. Чубинського у Галичині вперше був опублікований у грудневому номері часопису “Мета“, який фактично вийшов близько 15 січня 1864 року. І тому, ймовірно, це власне і наштовхнуло композитора, або ж йому було замовлено перемишльською “Громадою“ написати патріотичну пісню. Хоча, можливо, що Вербицький скористався наддніпрянською публікацією тексту. Відразу після створення, пісня “Ще не вмерла Україна“ набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини.

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Помер Михайло Вербицький 1870 року в Млинах, проживши лише 55 років.

У двадцятих роках М.Вербицькому на його могилі поставлено пам’ятник, який у своїй верхній частині по боках нагадував два нерозквітлі бутони, які символізували, що не до кінця розквітнув талант композитора. На цементній оправі пам’ятника вибито прізвище і роки життя Михайла Вербицького. Згодом дописали: “Автору гімну України”.
Усілякі лихоліття, що знищили стільки пам’яток нашої культури, не торкнулися автографа автора музики. Рукописний текст цього твору (слова і музика) зберігається у рукописному відділі Наукової бібліотеки імені В.Стефаника АН України.
Саме як національний гімн “Ще не вмерла Україна“ визнавався І.Франком, Л.Українкою, трудовими українськими громадами в різних куточках світу. Особливо важливим було те, що його авторами були наддніпрянець і галичанин – це підкреслювало соборність українських земель. Як державний, його законодавчо закріплено ухвалою сейму Карпатської України (1939р.).Спрямована в майбутнє, головна пісня українського народу утверджує його волю віддати все за “нашу свободу”. Саме цією спрямованістю в майбутнє, саме завдяки своєму визвольному пафосові пісня пустила, глибоке коріння у національну свідомість українців обох частин України, особливо в період створення Української Народної Республіки, коли вона виконувала функції загальнонаціонального гімну. Пісня-гімн вийшла за рамки української поезії.

3 17 вересня 1991 року українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну “Ще не вмерла Україна“, а 5 грудня того ж року вона вперше офіційно зазвучала урочисто на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави у виконанні уславленого хору ім. Г.Верьовки під керівництвом А.Авдієвського.

Перейти до спискуВерсiя для друку

 

Адміністративні послуги

Громадський бюджет

Допомога громадянам зі східних областей та АР Крим

Акція по збору книг для бійців, які беруть участь в АТО

Корупція має бути помічена