Фотоархіви жителів Солом'янського району в рамках "Марафону пам'яті": пам'ятаймо про тих, хто захищав Україну у Другу світову війну.

Фотоархіви жителів Солом'янського району в рамках "Марафону пам'яті": пам'ятаймо про тих, хто захищав Україну у Другу світову війну:

Размочаєв Йосип Прохорович (1903–1987) і Размочаєва Лариса Яківлівна (1920–2006). Офіцер і медсестра, що знайшли одне одного на війні.

Широков Олександр Іванович (1921-1979 р.) Офіцер артилерист з перших днів війни став на захист Батьківщини. У 1942 року потрапив в полон у Краснодарському краї у с.Красноармейське. Звідти разом з іншими полоненими був перевезений і знаходився в концентраційному таборі для офіцерського складу. Звільнений з полону 8 травня 1945 року після капітуляції німецьких військ.

Єрофєєв Ілля Степанович воював на 3-му Українському фронті. В 1942 році був курсантом у школі військових фельдшерів. Через 11 місяців потрапив на фронт в 266 стрілкову дивізію в медсанбат. Потім був командиром санітарного взводу. У квітні 1944 року був тяжко поранений і довго лікувався у госпіталях. Восени 1944 року повернувся додому.

Деркач Петро Леонтійович брав участь у боях Другої світової війни. Його бойові заслуги відзначені державними нагородами

Лазарева Олександра Романівна - військова медсестра, яка нагороджена Орденом Вітчизняної війни ІІІ ступеня

Кузнєцов Іван Олексійович свій бойовий шлях розпочав курсантом стрілецького полку 9 березня 1942 року, а потім був автоматником 24 гвардійської механізованої бригади. Брав участь у визволенні Берліна, де було його поранено. Після того як одужав, залишився автоматником у 115 гвардійському механізованому полку до березня 1947 року.

Гданський Іван Пилипович народився в 1919 році у родині залізничників. У вересні 1939 року Івана Пилиповича призивають в армію. Служить він у Москві, потім у Львові, де поступає в піхотне училище. В 1941 році достроково закінчив училище, яке було перенесене в Кіров, отримав звання лейтенанта та був направлений в Київський військовий округ командиром стрілецького взводу. Війну Іван Пилипович зустрів у Бродах. Був партизаном. Після війни 53 роки пропрацював на залізниці.

Корнілов Михайло Петрович - капітан 100-ї гвардійської стрілецької дивізії 304-ого гвардійського стрілецького полку, командир винищувальної протитанкової артилерійської батареї загинув в Угорщині. Його ім’я занесено до Австрійської Книги пам'яті, де засвідчено, що похований у місті Тульн.

Корнілова Єлизавета Арсентіївна на початку війни залишилося з трьома маленькими дітьми, але не змогла бути осторонь. Вона перевозила поранених та працювала у шпиталі

На початку війни Рущену Івану Нікіфоровичу було 10 років. Щоб його взяли у партизани, додав собі два роки. Після війни продовжив служити на флоті.

Гвардії майор Спащанський Дмитро Митрофанович був льотчиком-штурмовиком. На початку війни отримав серйозне поранення і після одужання призначений начальником штабу 140 гвардійського штурмового авіаполку. У мирний час очолював Раду ветеранів міста Києва.

Пясик Йосип Борисович (1916 – 1975) до війни закінчив робітничий факультет, потім Харківський авіаінститут. Вже на 4-му курсі працював технологом на Харківському авіазаводі, де розпочинали випуск бомбардувальників Пе-2. З початком війни продовжував працювати та був евакуйований із заводом. У липні 1942 добровільно пішов на фронт, закінчивши офіцерські курси. Воював під Сталінградом, на Курській дузі. Двічі був важко поранений, двічі контужений. Після війни довгий час працював у КБ О.К. Антонова. Брав участь у розробці усіх транспортних літаків, в тому числі Ан-22, який і досі літає.

Скорий Олександр Семенович (1921-1989). У травні 1941 року отримав військове звання – лейтенант медичної служби та був направлений на Далекий Схід для подальшого проходження військової служби. З липня по жовтень 1941 року воював на Західному фронті у складі 38 танкової бригади медичним фельдшером. У квітні 1942 року на Південно-Західному фронті брав участь у боях за місто Харків. 19 травня 1942 року в боях за станцію Лихачове був легко поранений у ліве передпліччя. Потім у складі військ 3-го Білоруського фронту брав участь у боях під Вітебськом (Білорусь). У липні 1944 року був тяжко поранений у ліву гомілку. Наслідком порання стала ампутація лівої ноги трохи нижче коліна та тривале лікування.

Лініченко Микола Яремович - ветеран Другої світової війни. Народився (1920- 1995р.) Мав звання єфрейтор. 

Зіскінд  Йосип Яківлевич (1910 - 10.07.1942). Був учасником Другої світової війни, загинув у боях в 32 роки.

Бондаренко Федот Васильович (1895-12.08.1944) був старшим лейтенантом, брав участь у боях Другої світової війни. Загинув у 49 років.

Шевченко Василь Афанасович (1913-1990 р), автослюсар, був учасником Другої світової війни.