Корчак Ігор Валерійович

КОРЧАК ІГОР ВАЛЕРІЙОВИЧ

Дата народження

10.01.1994

Дата смерті

24.03.2022

Місце народження

селище Нова Водолага, Харківська область

Місце загибелі

Києво-Святошинській район

Позивний

«Буковський», «Бук»

Звання

Старший солдат

Посада

Командир відділення

Підрозділ

23 окремий стрілецький батальйон

Ігор почав свій шлях з Майдану в м.Харкові. В 2014 році у віці 20 років, кинувши навчання в університеті, він пішов боронити свою країну. Вступив у лави ПС,5 ДУК. Постійно був на найгарячіших напрямках зі своїми хлопцями.. У лютому 2015 року ми познайомились в інтернеті. Я на той час волонтерила і він дещо попросив купити. Так почалось наше спілкування. Багато говорили і коли я дізналась, що тому хлопцю лише 21 рік, дуже здивувалась. Гадала, що розмовляю зі зрілим чоловіком, прожившим пів- життя. Дуже зріла душа. На мене вплинуло його відношення до родини, до жінки, до дітей, до життя. Перша наша зустріч відбулась у Львові,13 травня 2015 року. Він вийшов із потяга, обійняв мене і з тих пір почалось наше життя... Довжиною у 7 років... Я чекала, він воював. Ми розходились, але все рівно один до одного повертались. У 2016 році чоловік підписав контракт з 501 бат. Морської піхоти, дуже радів, наче дитина. Він дуже хотів потрапити саме туди. 8 травня 2017 р. отримав надважке поранення в Павлополі. 4 години був обстріл і його не могли вивезти. Пробиті легені, кішкивник, шлунок; уламки в печінці, перебита рука в трьох місцях, велика кровотеча, весь посічений уламками. Міна впала в декількох метрах. Привезли... Кома... Стабілізували...Авіацією евакуювали в Одесу. Лише через 3 дні, я випадково про це дізналась через знайомих волонтерів. Майже рік операцій, планових, ургентних. Постійно з ним, постійно поруч. ВЛК, МСЕК, інвалідність 2 групи. Тимчасово придатний у військовий час. Звільнення з лав МП. Депресія...Намагання пристосуватись до цивільного життя. Армія-то була його мрія, він хотів бути бойовим офіцером. І таки там йому пророчили майбутнє. Але.. З 2017 року він переїхав в Київ і ми стали жити родиною.
У 2018 році на Новий Рік він зробив мені пропозицію і я, звісно, погодилась. 23 грудня 2019 року я подарувала йому омріяну донечку. Я бачила, як з брутального, не дуже радісного чоловіка, він поступово перетворювався на батька. Вона була його всесвітом. Він кайфував від її перших перемог. Годував, гуляв, грався.. Він був саме БАТЬКОМ із великої літери. 24 лютого 2022 Ігоря викликали у військкомат. Він пішов і вночі його повернули додому, медики не пропустили. Сидіти вдома він не міг.Потім ще раз намагався потрапити в ТРО,але там знов непощастило.Вже на 3 раз він попав в 23 ОСБ і там почав нести службу.24 березня він загинув обороняючи Київщину.

Нагороди:

• Медаль «За участь в антитерористичній операції»;
• Медаль «Захиснику вітчизни»;
• Годинник від командувача ВМС України;
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня.