Ґендер. Про повагу до себе та до інших
«Жінки і чоловіки є двома половинками людства – і те, як побудовані стосунки між ними, моделює людські стосунки взагалі».
В сучасних умовах творення й розвитку суспільства зростає потреба якнайповнішого самовираження кожної людини. Саме тому сьогодні часто можна чути про нагальність проблеми гендерної дискримінації. Близько 200 держав світу, представлених в Організації Об’єднаних Націй, визначили впровадження гендерної рівності як один з пріоритетних напрямків державної політики. Україна як член ООН взяла на себе зобов’язання дотримуватись міжнародних стандартів з питань рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Утвердження гендерної рівності, що була проголошена в Україні як одна з семи головних Цілей Розвитку Тисячоліття, є однією з найважливіших складових розвитку демократії. Після прийняття у 2005 році Закону «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок» почалося гендерне реформування українського суспільства. Нова хвиля гендерних ініціатив обумовлена прийняттям 26 вересня 2013 року Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року.
Разом з тим, «гендер» до цих пір не набув широкого вжитку в політиці і соціальних структурах, часто існуючи лише як формальний припис в різноманітних статутах і стратегічних програмах. Як показує досвід, власне сам термін залишається таємницею для багатьох людей, які або ніколи не чули це слово, або не відрізняють категорію гендеру як соціальної статі від категорії власне біологічної статі. Окрім того, «гендер» в Україні обростає міфами і стереотипами, що часто конструюють це поняття як нісенітницю, штучну або ж навіть ворожу для українського суспільства ідею. На цю тему можна почути різні аргументи, починаючи від тез про «різну природу чоловіків і жінок, що і є причиною нерівності», і закінчуючи ствердженням, що «рівноправність вже давно досягнута». Все це свідчить про брак знань та інформації, так як, незважаючи на декларовану гендерну рівність, стереотипне ставлення до «чоловічого» і «жіночого» продовжує домінувати в українському суспільстві, обумовлюючи постійне відтворення дискримінації та репресивних гендерних норм.
Таким чином, одним із пріоритетів проведення гендерної політики в Україні мають стати освітні заходи серед населення, а особливо серед молодого покоління, на яке покладено відповідальну роль в подальшій розбудові суспільства.
Зважаючи на все вищезазначене, психологами «Центру сім’ї» були підготовлені та проведені просвітницькі програми, спрямовані на подолання гендерних стереотипів. Програми було створено як для роботи з сімейними парами, так і з учнівсько-студентською молоддю.
Інтерактивні завдання, які передбачали в грі відтворювати різні соціальні ролі, допомагали учасникам навчальних тренінгів заглиблюватися в різноманітні життєві ситуації та проживалти їх в ролі іншого гендеру. Доступна та діалогічна форма подання матеріалу, а саме: зручні інформативні слайди, цікаві вправи на взаємодію, дискусії та обговорення, стимулювали серед студентів активність, що сприяло «скресанню криги» та дало змогу замислитись над «жіночими» та «чоловічими» стандартами. Це важливий крок для розвитку гендерної чутливості, що є також необхідною передумовою для формування гендерної демократії.
Програмні заняття також давали основи гендерної теорії про природу гендерних відмінностей та механізми гендерної диференціації. Особливо цікавими для студентів виявилися питання гендерної ідентичності, існуючих «чоловічих» та «жіночих» ролей, гендерної нерівності та шляхів її подолання. Учасниками тренінгів стали студенти київських учбових закладів, а саме: Коледжу економіки та управління, Коледжу транспортної інфраструктури та Електромеханічного коледжу.