Інформація за результатами проведення службою у справах дітей рейдів «Діти вулиці»
З метою запобігання дитячій бездоглядності, безпритульності, бродяжництву та жебрацтву службою у справах дітей Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації спільно з Солом’янським районним у м. Києві центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, сектором ювенальної превенції Солом’янського УП ГУНП у м. Києві, згідно з графіком проведення профілактичних заходів «Діти вулиці», протягом 2016 року на території району проведено 29 рейдів та обстежено 125 сімей, в яких виховуються 273 дитини, про що були складені відповідні акти.
З них на обліку в службі, як такі, що опинились в складних життєвих обставинах, перебуває 45 дітей, а саме:
- 42 дитини проживає в сім’ї, де батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків;
- 2 дітей, які схильні до систематичного залишення постійного місця проживання;
- 1 дитина, яка зазнала фізичного насильства в сім’ї.
За результатами постійної профілактичної роботи, яка проводиться працівниками служби:
- 9 дітей були вилучені з родин та влаштовані до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, лікарняних закладів;
- підготовлено та подано до суду 11 позовних заяв про позбавлення батьківських прав;
- 2 дітей передано на виховання родичів;
- з батьками проведено 158 профілактичних бесід та попереджено їх про адміністративну та кримінальну відповідальність за неналежне виконання батьківських обов’язків.
Служба у справах дітей продовжує вживати вичерпних заходів, спрямованих на раннє виявлення дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, та надання всебічної допомоги для їхнього подолання.
Надзвичайних подій та стихійних лих у Солом’янському районі міста Києва не було.
Довідково. Соціальна проблема, яка узагальнено визначається поняттям «діти вулиці», існує в багатьох країнах світу, в тому числі й країнах з високим рівнем соціально-економічного розвитку. Це характеризує явище дитячої бездоглядності та безпритульності як складне й неоднозначне. Його специфіка залежить також від соціально-політичних умов та національно-культурних традицій конкретного соціуму. Так, у Швеції дітей, які не контактують з батьками, проводять більшість часу в тимчасових і не призначених для проживання приміщеннях та на вулицях, називають «покинутими». В Італії стосовно дитячої безпритульності вживається термін «неповнолітні групи ризику». У Великобританії осіб вулиці в залежності від віку називають: «юні втікачі» - діти до 18 років, які пішли з дому чи виховної установи; «молоді бездомні» - особи, які не мають роботи та постійного місця проживання; «ті, які сплять на вулиці» - підлітки та молодь, які не мають постійного притулку, ночують під мостами та в різних вуличних спорудах. У Греції, Туреччині, Угорщині, Хорватії "дітьми вулиці» називають переважно дітей ромської національності та дітей біженців.
У законодавстві України юридичне визначення дитячої безпритульності вперше було надано в Законі України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року - "безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання".
У той же час юридичного визначення дитячої бездоглядності не існує, хоча такий термін є загальновживаним.
Узагальнивши досвід країн світу, Дитячий фонд Організації об'єднаних націй (ЮНІСЕФ) дає таке визначення поняття «діти вулиці»:
- діти, які не спілкуються зі своїми сім'ями, живуть у тимчасових помешканнях (покинутих будинках тощо) або не мають взагалі постійного житла і кожен раз ночують в іншому місці;
- діти, які підтримують контакт із сім'єю, але через бідність, перенаселення житла, експлуатацію та різні ішли насильства проводять більшу частину дня, а іноді й ночі, на вулиці;
- діти - вихованці інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці.
В Україні поняття «діти вулиці» законодавчо не визначено, однак є всі підстави стверджувати, що воно об'єднує у собі два інших: «безпритульні діти» і «бездоглядні діти».
Безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ї або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання (відповідно до Закону України «Про охорону дитинства») .
Бездоглядні діти - діти, не забезпечені сприятливими умовами для фізичного, духовного та інтелектуального розвитку (матеріальне благополуччя сім'ї, належне виховання, догляд та дбайливе ставлення до дитини, здорова моральна атмосфера тощо).
Відповідно дитяча бездоглядність - це послаблення чи відсутність нагляду за поведінкою, розвитком, самопочуттям дитини з боку батьків чи осіб, які їх замінюють.