Єдиним способом захисту від дифтерії та запобігання розвитку небезпечних ускладнень – це вакцинація у дітей та ревакцинація у дорослих
Хвороба, яку неможливо ліквідувати, але від якої можна себе захистити, - це дифтерія.Виникнення епідемій дифтерії бере початок у прадавніх віках (IV-III ст. до н.е.). Проте і у ХХ-ХХІ ст. н.е. вони не покидають людство.
Дифтерію називають більш небезпечною хворобою, ніж кір. За статистикою, 50-100 випадків з 1000 завершуються летально.У 1991–1998 роках в Україні вже була епідемія. Тоді через низьке охоплення вакцинацією захворіло близько 20 тисяч людей, 696 із них померли, зазначають в МОЗ.
Випадки захворювання зафіксовані вже на Закарпатті та в м. Києві. На початок листопада 2019 року кількість хворих перевищила 20 осіб.
Боротьба з дифтерією ведеться шляхом специфічної профілактики – багаторазової імунізації (вакцинація та ревакцинація), в т.ч. дорослого населення.
За інформацією МОЗ, в Україні на даний час низький рівень охоплення щепленнями проти дифтерії – 70% серед дітей, а серед дорослих ще значно нижчий.
Ураховуючи, що джерелом інфекції є людина (хворий, носій), а зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом (при вдиханні), запобігти потраплянню збудника дифтерії до дихальних шляхів практично неможливо. І, якщо людина не має імунітету, виникає захворювання через 3-10 днів від часу зараження.
Проявами дифтерії можуть бути наліти сірого кольору на мигдаликах, в ротоглотці, порожнині носа, ознаки тонзиліту, ларингіту, фарингіту, назофарингіту, трахеїту або їх поєднання. Хвороба супроводжується болем у горлі, підвищенням температури, лихоманкою, набряком слизових оболонок, осиплістю голосу, набряком шиї, збільшенням шийних, підщелепних лімфатичних вузлів, явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.
Особливостями сучасного епідемічного процесу є:
- частіше захворювання дорослих, ніж дітей;
- значна кількість хворих з атиповими, легкими формами, які своєчасно не діагностуються;
- реєстрація переважної більшості випадків хвороби у великих містах.
Для дифтерії характерна осінньо-зимова сезонність, коли формуються нові колективи після літніх відпусток та канікул, відбувається скупчення людей в закритих приміщеннях. Певний вплив на захворюваність має і кліматичний фактор, під дією якого знижується опірність організму, створюючи сприйнятливі умови для проникнення та розмноження мікроорганізмів, що потрапляють в організм людини.
Викладене свідчить, що Україна перебуває на порозі епідемії дифтерії із значною кількістю імунонезахищеного від неї населення.
Єдиним способом захисту від дифтерії та запобіганню розвитку небезпечних ускладнень – це вакцинація у дітей та ревакцинація у дорослих.
Проте варто пам’ятати, якщо з’являються симптоми захворювання, треба терміново звернутись до лікаря.
Дифтерія – це не та хвороба, яку можна перенести «на ногах». Чим раніше встановлений діагноз, тим вищі шанси на одужання.