Інтерв'ю з головою Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Шкуро Максимом Юрійовичем
Інтерв'ю з головою Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Шкуро Максимом Юрійовичем.
Солом'янка - мій дім. Для мене тут все рідне.
З якими почуттями я заступав на нову посаду? Так, звісно ж, ретельно зважував власні сили, аналізував практичний досвід роботи на різних посадах, у тому числі - в органах державної влади. Я не є класичним прикладом «нової мітли», яку призначили «згори». Чудово розумів, наскільки буде важко працювати в умовах фактичного безгрошів'я, обмежених ресурсів та можливостей. Але це зовсім не привід опускати руки. Скоріше навпаки. Це час активних, ефективних і нестандартних рішень.
Ситуація не безвихідна. Просто ця криза змушує нас переформувати господарство, провести ті реформи, які в іншому випадку ми б так і не розпочали. Ми використаємо цей виклик на благо. Мій досвід керівника нічого не вартував би, якби в 1998-му, ще студентом, мене вперше не обрали мешканці своїм депутатом до районної ради. Тричі поспіль виборці довіряють мені представляти їх інтереси у міській раді. Ніщо так не стимулює до досягнення результатів, як людська довіра. Тому сумнівів - приймати на себе керівництво районом у цей складний час чи ні - просто не могло бути. Хтось має робити цю роботу. Чому не я? Адже я знаю, чого тут хочуть люди. Все моє життя пов'язане з цим районом. Свого часу я 5 років працював першим заступником голови РДА. Для мене тут все рідне: Солом'янка, Відрадний - моя мала батьківщина, де я народився і виріс. Тут є моя рідна вулиця, рідна школа, рідний парк. За визначенням тут я вдома і відчуваю себе патріотом свого району.
Яка спадщина мені дісталася?
Люди вже звикли: про «папєрєдніків» або погано, або нічого. На жаль, я також не можу бути оригінальним у цьому питанні. Економіка району фактично зруйнована надмірною централізацією влади. Кошти концентрувалися в одних руках і розподілялися так, як це було вигідно «нагорі», а не громаді району. Чи можна щось змінити вже сьогодні?
Я не стану обіцяти «золоті гори». Втім при злагодженій роботі владної команди на всіх рівнях ми з часом позбудемося тієї турбулентності, яка зараз присутня. Люди мають відчувати, що влада є, вона робить реальні кроки, виходячи з реальних можливостей. І ці кроки дають очікувані позитивні результати.
Ми визначилися з основними проблемами
Починаючи з 2007 року, в районі припинилися системні ремонти житлових будівель. Це було дуже хибне рішення тодішньої міської влади: майже не витрачати кошти на обслуговування житлового фонду, мереж, енергетичного господарства, об'єктів інфраструктури. Натомість - зводити новобудови, де є шанс у присутності телекамер ефектно перерізати червону стрічку і зірвати гучні оплески. Та ще й вкрасти грошей. Катастрофічні наслідки такої політики «на показ» ми сьогодні маємо. Погодьтеся: можна купити найдорожчий автомобіль, але якщо вчасно не проводити його технічне обслуговування, незабаром він просто перетвориться на купу металобрухту.
Те ж саме стосується міського господарства. Наприклад, у нашому районі понад 1500 багатоповерхівок і нема жодної, яка б не потребувала ремонту. А що відбувається в інших галузях? Візьмемо медицину. Роками не вкладалися кошти в ремонт поліклінік, в оновлення медичного обладнання, яке працює з 50-тих років.
Дуже тривожна ситуація в освіті. Десь з 2006 року перестали виділятися кошти на системний ремонт шкіл, дитсадків, все поступово переклали на плечі батьків. Але якщо батьківської допомоги можна було попросити на ремонт класу, то профінансувати ремонт даху вони точно не в змозі. В цьому році, після виборів Президента України, будівельники вперше за останні роки коштом міського бюджету виконують у навчальних закладах району ремонтно-відновлювальні роботи. Я впевнений, що через деякий час ми зможемо звітувати перед громадою району про зроблене в наших закладах освіти зусиллями держави, без залучення батьківських гаманців. Батьки мають переконатися, що влада поступово почала виконувати обов'язки, покладені на неї державою. Ми впевнено плануємо ремонт будинків, освітніх закладів, капітальний ремонт дитячої і дорослої поліклінік, а також їх оснащення новітнім обладнанням. Як депутат міської ради, член бюджетної комісії, я лобіюватиму ці проекти, щоб кошти на них потрапили в район і були використані за призначенням.
Тільки при наведенні порядку в існуючому господарстві - житловому фонді, освітніх та медичних закладах - можна будувати нові об'єкти.
Про формування власної команди
Я дуже обережно ставлюся до зміни керівників. Хочу вірити, що час «врємєнщиков», які під себе повністю змінювали кадри, а через півроку йшли геть, подбавши лише про себе, минув. Якщо на займаній посаді керівник має гарні результати, є професіоналом, то він працюватиме і надалі.
Які кадрові зміни вкрай необхідні? Передусім - у житловому господарстві. Тут ми враховуємо думку громади. Мешканці Солом'янки добре знають, хто чого вартий. Буде змінений також керівник освіти.
Мій підхід у підборі кадрів простий: майбутній керівник має запропонувати конкретний план дій та розуміти, як досягнути його виконання.
Чия порада мені важлива?
Пам'ятаючи народну мудрість, що одна голова - добре, а дві - краще, я також дуже зважено обираю собі помічників на громадських засадах -радників.
Радник - це не професія. Це людина з особливим статусом, яка, займаючись певною проблемою, дає керівнику слушні поради стосовно її вирішення. Професіонал, який не займає посади в команді, сміливо говорить про недоліки - збоку їх завжди краще видно. Він не заангажований, але зацікавлений, щоб до його порад прислухалися.
Я вже призначив радника з питань освіти. Це відома в районі особистість - Олена Рудзинська, яка свого часу створювала систему освіти району і є дуже авторитетною і шанованою людиною.
Про допомогу армії
В зоні АТО сьогодні несуть службу 350 мобілізованих призовників району. На нас покладено обов'язок підтримувати наших військових матеріально. Сорок одиниць вантажного транспорту для потреб армії на сході України надали промислові підприємства району.
Під особливим контролем допомога нашим військовим у народного депутата України Дмитра Андрієвського, який декілька разів на місяць відвідує київський батальйон в АТО та щоразу відвозить туди вантажівки з допомогою. Андрієвський дуже потужно і ефективно представляє інтереси мешканців Солом'янки у парламенті, вирішує багато проблем, які виникають у районі.
Що будемо будувати?
Не тільки житловий фонд потребує постійної уваги з боку влади. В районі у вкрай занедбаному стані зараз декілька популярних зелених зон відпочинку. Хочу відновити, привести до ладу парки. Ми плануємо масштабні роботи в парках «Юність» та «Орлятко», в парку між кінотеатром «Тампере» та бульваром Лепсе, зробити гарні сквери на бульварі Лепсе, 77, на перехресті проспекту Відрадного та вулиці Донця.
На черзі також ремонт 5 гуртожитків. Будемо прокладати водогін та каналізацію там, де вони зовсім відсутні. Приватний сектор у центрі європейського міста користується вигрібними ямами. Це нонсенс, і ми маємо намір завершити будівництво каналізації.
Про можливості влади
Я отримав не просто призначення на посаду голови держадміністрації, а й чіткі доручення від Президента України Петра Порошенка під час особистої розмови з ним. Передусім, незважаючи на всі проблеми, ми повинні належно підготуватися до проведення опалювального сезону.
Час важкий, але люди мають ясно усвідомлювати ситуацію і бути проінформовані про можливості влади -знати, що робиться і що не може бути наразі вирішене з об'єктивних причин. Команда глави держави у цій надзвичайно складній ситуації здатна успішно впоратися з тими викликами, які визначають не лише сьогодення, але й майбутнє України.
Газета «Солом'янка» №2 2014 року