Психологами «Центру сім’ї» було проведено соцопитування з проблеми ксенофобії в Україні серед студентів першокурсників трьох коледжів Солом’янського району

32% представників  студентської  молоді  відзначили, що проблема  ксенофобії  актуальна для нашого суспільства, 62% опитаних  вважають громадян України достатньо терпимими до осіб інших націй.

Психологами  «Центру сім’ї» було проведено соцопитування серед студентів першокурсників трьох коледжів Солом’янського району. Метою проведеного заходу було визначення актуальності понять «ксенофобія» та «толерантність» в українському суспільстві, обізнаність та шляхи вирішення даної проблеми в розумінні представників студентської молоді.

Скільки існує світ людських відносин, стільки існують проблеми непорозуміння між людьми. Цей «вічний» конфлікт набуває небезпечної гостроти, коли мова йде про непорозуміння на ґрунті міжнаціональної ворожнечі.

Ксенофобія — це страх і презирство до того, що є іноземним або невідомим, особливо до незнайомих або іноземців. Це слово походить від грецьких слів Xenos, що означає «іноземець», «чужий», і Фобос, що означає «страх». Цей термін зазвичай використовується, щоб описати страх або неприязнь до іноземців або, взагалі, до людей, які від "нас" відрізняються.
Об'єкти ксенофобії міняються від епохи до епохи, від країни до країни, але її психологічний механізм залишається універсальним і ґрунтується на конструюванні межі між "ми" та "вони". Ці "вони", або "інші", викликають страх і сприймаються як загроза власній позитивній ідентичності і звичному способу життя. Такий страх живиться стереотипами та забобонами, що породжують ворожість або ж навіть ненависть, та призводить до різних форм дискримінації.

Ксенофобію часто ототожнюють з націоналізмом, проте між цими поняттями є суттєва відмінність: прихильники націоналістичних поглядів не обов'язково відчувають негативні почуття до інших націй, етносів або релігій. Ксенофобія в своїх конкретних проявах межує і перетинається з шовінізмом.

Як засвідчують соціологічні дослідження, у незалежній Україні найнижчий рівень ксенофобії був у перші роки після проголошення незалежності, а з середини 1990-х цей показник почав зростати і зараз рівень нетерпимості до іноземців та національних меншин вважається найвищим за останні 15 років.

З метою дослідження рівня обізнаності щодо проблеми ксенофобії серед мешканців Солом’янського району психологами «Центру сім’ї»  було  проведено опитування, в якому взяли участь 110 осіб. Студентам різних навчальних закладів було запропоновано п’ять запитань:
1. Що таке ксенофобія?
2. Наскільки актуальна проблема ксенофобії?
3. Що таке толерантність?
4. Яка ступінь толерантності у нашому суспільстві?
5. Що робити для вирішення проблеми ксенофобії в Україні?

Тільки 32% молоді вважають, що проблема ксенофобії актуальна для нашого суспільства. 14% вперше почули це слово чи невірно розуміли його. 62% опитаних студентів вірно пояснили толерантність і зазначили, що вважають громадян України достатньо терпимими до осіб інших націй, а 7% некоректно потрактували значення цього слова.

Розширені різноманітні відповіді на останнє запитання продемонстрували, що до 75% студентів вірять в толерантність українців, і, задля позитивних змін, пропонують більше цікавитись культурою інших національностей, вивчати  мови, спілкуватись через  інтернет, вступати в навчальні заклади інших країн, «жити по-божому» та «пам’ятати, що всі ми люди».