Солом’янцям запропоновано долучитись до ініціативи перейменування бульвару імені Івана Лепсе на бульвар Вацлава Гавела

4 жовтня 2015 року у приміщенні конференц-зали UBI-hall за адресою: вул. Василенка, 7, за ініціативи Інституту світової політики, Київської міської ініціативи «Бульвар Вацлава Гавела»  та підтримки посольства Чехії, Чеського центру у місті Києві проведено публічну дискусію на тему: «Іван Лепсе VS Вацлав Гавел: комуніст і антикомуніст». Участь у заході брали представники Київської міської державної адміністрації та Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Під час дискусії, ведучим якої був координатор проекту – мешканець бульвару імені Івана Лепсе, громадський діяч Зорян Кісь, розглядались питання щодо перейменування вулиць міста Києва в рамках Закону про декомунізацію. Зокрема було запропоновано перейменувати бульвар імені Івана Лепсе на бульвар Вацлава Гавела. Присутні мали можливість ознайомитись з життєвим шляхом Вацлава Гавела, переглянувши два документальні фільми та прослухавши цікаві  виступи заступника посла Чеської Республіки в Україні пана Павела Бучека, журналіста - розслідувача та стипендіатки імені Вацлава Гавела на 2013-2014 академічний рік (спільна програма «Радіо Свобода» та МЗС Чеської Республіки) Наталії Седлецької,  представників телевізійних каналів «Перший» та  «1+1».

Представник Інституту світової політики Дарія Гайдай, підтримуючи ініціативу перейменування бульвару імені Івана Лепсе на бульвар Вацлава Гавела, зазначила: «Увічнення пам’яті людей з-за кордону, які підтримували Україну в боротьбі за незалежність та  євростандарти - це вираз поваги до Європи».

Довідково.

Вацлав Гавел (5 жовтня 1936, Прага, Чехія — 18 грудня 2011, Градечек) — чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст.

Він був дев'ятим та останнім президентом Чехословаччини (1989–1992) а також першим президентом Чехії (1993–2003).

Вацлав Гавел працював у 60-х роках 20-го століття в театрі Divadlo Na zábradlí (Театр «На поручнях»), де він став відомим завдяки п'єсам "Святкування у садочку" (1963) та "Зауваження" (1965). У часі Празької весни був залучений до політичних дебатів і закликав введення демократичного суспільства. Після жорстокого придушення реформ військовим вторгненням країнами Варшавського договору 1955 був покараний забороною на публікацію і став одним із найвідоміших дисидентів, критиків наступного режиму нормалізації. Він захищав права політичних в'язнів і став співзасновником і одним з перших спікерів громадянської ініціативи із захисту прав людини Хартії 77. Тим він зміцнив свій міжнародний престиж, але це йому принесло також близько п'яти років позбавлення волі. У цей час, серед інших п'єс, була також написані впливові есеї, такі як «Сила безсилих»(чеськ. Moc bezmocných)(1978).

Після початку Оксамитової революції в листопаді 1989 року Вацлав Гавел став одним із засновників антикомуністичного руху Громадянський форум і як його кандидат, був 29 грудня 1989 обраний президентом Чехословаччини. Підтримував спрямовування країни до парламентської демократії і політичних структур західної цивілізації, в 1992 році, однак, він не зміг запобігти розпаду Чехословаччини. З 1993 року був два терміни президентом Чеської Республіки, яку вивів з членства у Варшавськім договорі та привів до НАТО. Наполягав на вступі Чеської Республіки до Європейського Союзу.

Як письменник Вацлав Гавел, всесвітньо відомий за його драми в дусі театру абсурду, де крім усього іншого, цікавився такими темами як влада, бюрократія та мова, а також своїми есеями. У нарисах і листах з в'язниці, поряд з політичним аналізом цікавився філософськими питанням свободи, влади, моралі і трансцендентністю. Вацлав Гавел також, присвятив себе експериментальній поезії; Збірник «Anticodes», містить вірші, написані в основному в 60 років.