Виступ Президента на заходах із вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні
Дорогі співвітчизники!
Сьогодні в Україні день скорботи та пам’яті. Ми згадуємо всіх, хто втратив життя під час голодоморів у минулому столітті. Вісімдесят років пройшло відтоді, як нашу землю спустошив один із найстрашніших в історії людства голодоморів - 1932-1933 років. То була жахлива сторінка для нашого народу. Мільйони невинно загублених життів та скалічених доль, безлюдні села, страх у людських душах - ось чорний слід Голодомору.
Сьогодні ми схиляємо голову перед пам’яттю наших загиблих співвітчизників. Ми висловлюємо співчуття народам Білорусі, Казахстану, Росії, усім народами колишнього Радянського Союзу, які постраждали у ті роки. Також вшановують пам'ять жертв голодоморів українці у багатьох країнах світу.
Наше завдання - зберегти пам'ять про все, що відбулося на українській землі. І героїчне, і трагічне. Спільна пам'ять та спільна історія мають об’єднувати нас, робити сильнішими. Це фундамент нашого майбутнього.
Вшанувати невинні жертви трагедії, дбати про могили загиблих - обов’язок держави, суспільства, кожного, хто вважає Україну своєю Вітчизною.
Меморіальні заходи проходять сьогодні по всій Україні. Мільйони людей схиляють голови у жалобі в містах і селах нашої держави, мільйони свічок будуть запалені.
Переконаний, історія має бути відкритою для всіх. І кожен може мати різні погляди та по-різному трактувати чи оцінювати події минулого. Водночас вважаю неприпустимою політизацію будь-яких, передусім, важких історичних тем. Це спричиняє напругу, роз’єднує людей, суперечить консолідації суспільства, яка так потрібна Україні на нинішньому етапі. Сьогодні ми повинні відкинути всі політичні дискусії та бути єдиними. У цей скорботний день нас усіх об’єднує пам'ять про загиблих співвітчизників. Сьогоднішній день має бути поза політикою.
Ми сумуємо, але ми відчуваємо і гордість за наш народ. Він зумів вистояти, незважаючи на весь трагізм тієї важкої доби. Ми славимо усіх, хто у часи Голодомору рятував земляків від лютої смерті, часто ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Ми віддаємо данину шани тим, хто не скорився і чинив спротив репресивній політиці.
Наш народ не лише вистояв у голодне лихоліття. Спільно з іншими націями світу він переміг у найбільшій в історії людства війні, відбудував зруйновані міста і села. Ми зберегли себе як народ, зберегли свою історію, свою ідентичність. Ми здобули державну незалежність та йдемо сьогодні шляхом творення європейської країни, заможного суспільства.
Трагедія Голодомору є важким уроком для України, для всього людства. Страшні події 1932-1933 років продемонстрували, як легко може бути зруйноване життя і як важко воно відроджується на випаленому полі. Україна і сьогодні відчуває на собі наслідки лиха, яке спіткало її у далеких тридцятих.
Тому в центрі державної політики завжди повинна бути людина, її права, свободи, безпека та добробут.
Гуманізм, який є ознакою здорового та зрілого суспільства, має стати основою буття нашої країни.
Переконаний, ми зробимо усе, щоб подібні трагедії ніколи більше не могли повторитися на українській землі.