35 мешканців Солом’янського району стали щасливими володарями ордерів на поселення за адресою проспект Відрадний 32-А.
В рамках програми «Приватизація житла у відомчих гуртожитках» та відповідно до розпорядження голови Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації Максима Луцького, мешканці району отримали ордери на квартири.
Ці ордери були видані людям, що віддали десятки років праці рідній Солом'янці. До цього часу вони жили у тимчасовому помешканні, і у випадку нестабільності чи форм-мажорів, їм загрожувало виселення.
Тепер 35 солом’янців отримали ордери, які в подальшому дозволять їм приватизувати це житло.
Більше того, відтепер вони з гордістю, а головне з впевненістю можуть сказати, що живуть у власному помешканні.
Вручення довгоочікуваних ордерів відбулося у душевній, сімейній атмосфері. Наша редакція поцікавилася у мешканців району, що для них значить цей ордер, і як довго вони його чекали.
Салтанова Ніна Вікторівна, двірник, отримала дві кімнати в комунальній квартирі:
«Мені вручили ордер першою. Я ще досі не можу прийти до тями від щастя. Ми тут жили за домовленістю, а тепер матимемо право на це житло. І мій чоловік, і донька дуже раді. Чесно кажучи, в наш час ми не надіялися на таке щастя. Тут дуже зручний район, все поруч, і магазини, і дитячі садочки, і чудова транспортна розв’язка. І найбільше мене радує, я розумію, що заслужила сумлінною працею цей ордер. Мене всі постійно запитувала, чому я так стараюся прибирати? Постійно за всім доглядаю. А я просто люблю свою роботу. Так, деякі дуже дивувалися з цього. Але я підкреслювала, що люблю не роботу двірника, а саме СВОЮ роботу».
Ніна Вікторівна розказала нам попередню сумну історію з отриманням ордеру.
«Був випадок, у нас був дитячий майданчик, дуже в занедбаному стані, і я його відремонтувала власноруч. Заступник начальника ЖЕКу одразу запропонував мені премію за роботу, але я сказала, що мені ця премія не потрібна. Мені би отримати кімнату. Я вже писала раніше заяву на отримання ордеру, адже я дуже довго живу в Києві, маю чорнобильське посвідчення, і 9 років працювала двірником. Але це було перед виборами. Коли я поцікавилася заявою після виборів, виявилося, що в ЖЕКу її нема. Потім з’ясувалося, що цю кімнату видали іншій людині, яка працювала два тижні двірником. Я чекала цих ордерів дуже довго, спершу мала одну кімнатку, де навіть не було столу в кухні», - пригадує мешканка Солом’янки.
Пані Салтанова зауважила, що дуже вдячна голові Солом’янської адміністрації Максиму Луцькому, і додала, що він не просто чудовий управлінець та господарник району, але і вродливий чоловік.
Євтушенко Любов Павлівна, медсестра, отримала кімнату в комунальній квартирі:
«Ми дуже довго чекали на цей ордер - з 88-го року. Ми довго цього добивалися, але нам їх не давали, тому зараз ми дуже раді. І взагалі, ми дуже вдячні Максиму Георгійовичу, я за нього на виборах голосувала,він справді дуже хороша людина! Ми дуже йому вдячні! На вручення ордерів ходили в трьох - я і обидві мої доці. Ми навіть святкували це усією сім’єю - торт купили. Я так розчулилась, бо ці ордери дуже довгождані були, адже в нас велика сім’я - 10 душ».
Громадський Валерій Григорович, військовий, отримав кімнату в комунальній квартирі:
«Я раніше жив тут, це було як гуртожиток, я там орендував житлоплощу. Потім це все передали Солом'янській адміністрації. Нам сказали, що можна приватизувати, ну я і почав збирати документи. У цій кімнаті я прожив чотири з половиною роки, ну і цього року я отримав ордер. Максим Георгійович особисто мені його вручив. Я взагалі не вірив, в наш час щось отримати від держави - це зі світу фантастики. Звичайно це була щира радість».
Задоволені володарі власного житла висловили вдячність очільнику район Максиму Луцькому за турботу про них, і повагу до їхньої праці на благо району.
Шлаган Оксана Сергіївна, домогосподарка, отримала дві кімнати в комунальній квартирі:
«У мене просто немає слів. Ми шість років боролися за це. Нам і погрожували, що коли ми подамо в суд, то нашу дитину відправлять до інтернату. Потім, 2 грудня був День інвалідів, а Кірюша, наш син, перебуває в реабілітаційному центрі Солом’янки, приїжджав Андріан Рев’юк, я розповіла йому про нашу проблему. І він разом із очільником району Максимом Луцьким нам так ось допомогли, і скоріше не нам, а нашим дітям. Адже в нас троє діток, і один хлопчик-інвалід. Мені аж не віриться цьому щастю. Ми дуже вдячні Максиму Георгійовичу».
