Відзначення Міжнародного Дня визволення в’язнів фашистських концтаборів
З нагоди відзначення Міжнародного Дня визволення в’язнів фашистських концтаборів 8 квітня в Клубному закладі «Будинок культури Жуляни» відбувся круглий стіл «Відлуння минулого». Спікерами зустрічі стали Анастасія Василівна Гулей, керівник Спілки колишніх політичних в'язнів фашистських концтаборів, колишня ув’язнена концентраційного табору і табору смерті Освенцим; Олександр Данилович Бичок, колишній в’язень концтабору Бухенвальд, одного з найбільших концентраційних таборів на території Німеччини; Надія Петрівна Василевська й Лілія Михайлівна Жур, колишні ув’язнені концентраційного табору і табору смерті Освенцим; Володимир Лещинський, колишній ув’язнений німецького концентраційного табору та табору смерті на території Польщі Майданек; Катерина Михайлівна Шудура, колишня ув’язнена німецького концтабору в Австрії.
Минуло вже 70 років з того часу, як від неминучої смерті були врятовані в'язні концтабору Бухенвальд. 11 квітня 1945 року о третій годині ночі організатори повстання передали по радіо: «Вставайте, час настав!». Вони захопили у полон близько восьмисот есесівців та солдат охорони. Повсталих підтримали передові загони радянських і союзних військ і від смерті було врятовано майже сто тисяч полонених. Визвольна хвиля покотилася далі, і згодом були звільнені концтабори Заксенхаузен, Дахау, Равенсбрюк. У таборі знаходились ув’язнені з вісімнадцяти країн Європи.
За роки Другої світової війни через нацистські табори смерті пройшли близько вісімнадцяти мільйонів в’язнів, п’ять з них – радянські громадяни, які перебували у Бухенвальді і Дорі, Освенцимі і Майданеку, Маутхаузені, Заксенхаузені та інших таборах смерті.
Для людей, які пройшли всі жахи війни, найголовнішою цінністю є мир. Вони не думали про високі нагороди, звання, медалі. Без жалю віддавали своє життя за Вітчизну, за лагідні руки мами, за спокійний дитячий сон. Війна опалила їхні серця, сивиною побілила голови, але душа жила святою любов'ю. Чимало страждань довелось перенести нашим землякам, які були вивезені у фашистську Німеччину. Згадувати той час без сліз вони не можуть й сьогодні.
З кожним роком Друга Світова війна на крок, на перегорнуту сторінку віддаляється від нас. Та забути звитягу батьків, дідів, прадідів неможливо…